Департамент агропромислового розвитку Чернігівської облдержадміністрації
Анонси

ФОРМА №4: усе, що Вам потрібно знати про подання інформації про бенефіціарів

Назад

Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1701 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення кінцевих вигодоодержувачів юридичних осіб та публічних діячів» було внесено низку змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», і передбачено, що Єдиний державний реєстр юросіб та фізосіб-підприємців повинен містити інформацію про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи, у тому числі контролера її засновника, якщо засновник - юридична особа (ст. 17 Закону про держреєстрацію).

В п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1701 було передбачено, що юрособи, зареєстровані до набрання ним чинності, подають держреєстратору відомості про свого кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів), у тому числі кінцевого вигодоодержувача (вигодоодержувачів) їх засновника, якщо засновник - юридична особа, упродовж шести місяців з дня набрання чинності цим Законом. Закон набрав чинності 25 листопада 2014 р., відповідно інформацію необхідно подати до 25 травня.

Тож, усі юридичні особи мають до 25 травня 2015 року подати інформацію про фізосіб, які є їх бенефіціарами. Фактично, подавати таку інформацію слід і тим, у кого засновниками є фізособи, і тим, у кого в засновниках значаться юрособи, розкриваючи інформацію про фізосіб – реальних власників, інвесторів та менеджмент підприємств.

Хто є бенефіціарами?
За своєю суттю кінцевим бенефіціарним власником є фізична особа (завжди!), яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб. Крім того, ознакою того, що особа є бенефіціаром є у неї можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. Всі особи, що по своїй суті є агентами, номінальними утримувачами (номінальними власниками) або є тільки посередниками щодо такого права до складу бенефіціарів не належать.

Подання інформації
Інформація підприємствами про своїх бенефіціарних власників подається за так званою формою 4 (Реєстраційна картка про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, затверджена наказом Мінюсту від 14 жовтня 2011 року №3178/5 у редакції його наказу від 10 квітня 2015 року №529/5). В кінці сторінки із інформацією про кінцевих бенефіціарних власників поле “Включено” має містити галочку.

Така форма має містити інформацію про всіх бенефіціарів незалежно від того, скільки їх у конкретного підприємства (на кожного бенефіціара – окремий аркуш).

Питання, як планується контролювати та перевіряти правильність поданої інформації, на сьогодні відкрите.

Хто подає інформацію про бенефіціарів
Незалежно від розміру підприємства, його форми власності, кількості засновників, розміру доходу та від факту отримання доходу як такого інформацію про бенефіціарів мають подавати всі юрособи. Виняток становлять тільки унітарні державні/комунальні підприємства. Фізичні особи – підприємці таку інформацію подавати не повинні.

Як подаємо
Інформацію про бенефіціарних власників можна подавати або власноруч держреєстратору, або поштовим відправленням. На жаль, електронна форма подання такої інформації не передбачена.

Якщо подаємо реєстраційну заяву на папері через уповноважену особу (в тому числі, працівника підприємства), треба мати при собі довіреність (нотаріальне завірення якої не вимагається). Зразок такої довіреності можна отримати в свого держреєстратора.

Щодо поштового відправлення реєстраційної картки, зверніть увагу на таке:

  • по-перше, таке відправлення має здійснюватися рекомендованим листом (краще із повідомленням про вручення) з описом вкладення (при цьому надсилається тільки сама реєстраційна картка, довіреність не потрібна);
  • по-друге, ч. 2 ст. 8 Закону № 855 вимагає в такому випадку нотаріального засвідчення підпису заявника на такій реєстраційній картці. Оскільки кожна сторінка реєстраційної картки наприкінці підписується особою, яка її складає (як правило, держреєстратор вимагає, щоб це був підпис директора, засвідчений ще і печаткою юрособи за наявності), то нотаріально треба буде завірити кожний такий підпис.

Штрафні санкції
Законом №1701 внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким доповнено ст. 166-11 кодексу частиною 5, в якій передбачається адміністративна відповідальність керівника юрособи за неподання інформації про контролера держреєстратору, і за це встановлено штраф від 300 до 500 нмдг, тобто від 5100 до 8500 грн.

Адмінштрафи накладаються на підставі протоколів, що складаються уповноваженими особами. Як правило для кожного правопорушення є один уповноважений складати протоколи орган. Однак для цього правопорушення – слід бути обережним: коло органів, уповноважених їх складати є дуже широким. Так, згідно зі ст. 255 КПАП протоколи за ч. 5 ст. 166-11 складають уповноважені на те посадові особи суб'єктів державного фінансового моніторингу.

А до переліку таких суб’єктів за Законом про фінмоніторинг , належать НБУ, Держфінмоніторинг, Мінюст, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури, Нацкомфінпослуг та Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Тож кожен із цих органів, якщо судити лише виходячи із норм закону, при перевірці може скласти адмінпротокол за ст. 166-11 КПАП.

А ось хто з цих органів на практиці буде застосовувати цей адмінштраф, питання на сьогодні відкрите. Згідно з постановою Кабміну від 31.03.2015 №150 «Питання Міністерства юстиції» Державною реєстраційною службою України припинено виконання функцій і повноважень. Забезпечення здійснення зазначених функцій і повноважень покладено на Міністерство юстиції постановою Кабміну від 21.01.2015 №17 «Питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції».

Слід також зазначити, що чинна на сьогодні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Мін’юсту 29.09.2010 № 2336/5, в якій говориться про правопорушення у сфері фінмоніторингу (коли Мінюст складає протоколи як суб’єкт держфінмоніторингу), містить лише вказівки на адміністративні правопорушення, передбачені статтями 166-9 та 188-34 КПАП, а про статтю 166-11 мови не ведеться. Тому навряд чи реєстратори чи інші посадові особи складатимуть до внесення змін до названої Інструкції протоколи за ч. 5 ст. 166-11.

Важливо і те, що згідно зі ст. 221 КпАП, справи про розглядуване адмінправопорушення розглядаються в судовому порядку. Відповідно для них ст. 38 КпАП встановлює 3-місячний строк давності. Таке правопорушення є триваючим, і повинне обчислюватися з дня його виявлення. Днем виявлення правопорушення в даному випадку, на думку експертів, слід вважати перший день, наступний за граничним строком подання (для юросіб, зареєстрованих до 25 листопада – строк давності слід обчислювати з 25 травня 2015 р). Відповідно якщо постанова судді про накладення адмінштрафу не буде винесена до 25 серпня 2015 року, загроза застосування адмінштрафу минає за строком давності.

За неподання інформації саме до 25 травня 2015 року чи за подання недостовірної інформації відповідальність за ч. 5 ст. 166-11 КпАП – не передбачена.

Тож якщо інформація все ж-таки буде подана, але із запізненням, то підстави для накладення штрафу відсутні.

Штраф може бути накладений на керівника юридичної особи або особу, уповноважену діяти від її імені (орган управління). Відповідальності другої особи – головного бухгалтера не передбачено. Відповідальність керівника не може бути покладена й на інших посадових осіб.

Водночас, є ряд юросіб, які інформації про кінцевих власників своїх засновників не мають (в разі, якщо такі засновники є юрособами). Тому навіть при бажанні вони не можуть надати відповідну інформацію, в разі, якщо засновник цієї інформації не надасть. На нашу думку, якщо керівник юрособи звернувся офіційно до засновника з запитом, а засновник відповіді не надав, або надав відмову, вина керівника в ненаданні інформації – відсутня. А тому відсутній і склад правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 166-11 КпАП. В таких випадках провадження в справі підлягає закриттю за п. 1 ст. 247 КПАП (з урахуванням ст. 9 КпАП).

Звертаємо увагу, що дане роз’яснення носить рекомендаційний характер. КОНСУЛЬТУЙТЕСЬ У ДЕРЖРЕЄСТРАТОРА.

Назад

08 Вересня 2017 09:58