Назад

ЯКІСТЬ МОЛОКА: ПИТАННЯ І ВІДПОВІДІ

Після підписання угоди про Асоціацію з Європейським Союзом, яка відкриває європейський ринок для наших товаровиробників, перед ними постало завдання виробляти молоко такої якості, щоб воно відповідало вимогам європейських стандартів.

У нашій області, як і у всій державі основними постачальниками сировини для молокопереробних підприємств є сільськогосподарські ферми і особисті селянські господарства. Частка сировини від особистих селянських господарств складає 60%.

Основними ж постачальниками молока на переробні підприємства ЄС є невеликі фермерські господарства. Основою вимог, які стосуються виробництва молока в умовах ферм є Регламент ЄС №853/2004, що висвітлює загальні принципи і вимоги продовольчого законодавства та визначає процедури стосовно безпечності продовольчих товарів тваринного походження.

В нашій державі зараз вимоги до якості та безпеки молока при прийманні на молокопереробні підприємства регламентує державний стандарт ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі».

Що стосується прописних стандартів, то основні заходи для забезпечення отримання молока належної якості наступні.

Проблемою якості молока у нас є: висока бактеріальна забрудненість молока (максимально допустима 3 млн/мл), велика кількість соматичних клітин (допустимо 800 тис/мл), низька білковомолочність (середній вміст білка 2,85%)

Європейські норми якості молока суворіші від наших:

Максимально допустимий вміст бактерій в 1 см3 молока – 100 тис.

Кількість соматичних клітин в 1 см3 – 400 тис.

Мінімальна густина молока – 1028 кг/м3 .

Основними вимогами до господарства-постачальника сирого молока для виробництва продукції, призначеної для експортув ЄС є: в ЄС є:

* Відповідність молока стандартам ЄС – цього можна досягти, дотримуючись при виробництві наступних принципів.

* Виробництво молока здійснювати на доїльному обладнанні, у виробничих приміщеннях для доїння та зберігання, обробки та охолодження молока, спеціально сконструйованих та розміщених у такий спосіб, щоб звести нанівець ризик його забруднення;

* Уникнути ризику забруднення молока при доїнні дозволяють сучасні доїльні зали;

* Дотримання гігієни годівлі корів. Не можна вводити до раціону корів неякісні корми, це призводить до шлунково-кишкових розладів, погіршення хімічного складу та смакових якостей молока та до підвищення його бактеріального забруднення.

Тварини повинні отримувати достатню кількість чистої води;

Згодовування дійним коровам великої кількості силосу, а також деяких видів рослин може надавати молоку неприємного кормового присмаку, знижувати його технологічні якості.

Безпосередньо перед доїнням не слід роздавати сухі корми з великим вмістом пилу (сіно, солома і т.п.), оскільки сухі корми містять спори грибів.

* Дотримання санітарно-гігієнічних вимог до умов утримання корів. Приміщення мають бути світлими, добре вентильованими та чистими від гною. Гній з приміщень необхідно видаляти не менше 1-2 разів на день. Корів потрібно чистити щодня. В сучасних комплексах використовується автоматичне чищення корів за допомогою щіток-чесалок.

Регулярно проводити побілку та дезінфекцію тваринницьких приміщень, а також дератизацію і дезінсекцію.

* Дотримання гігієни доїння корів.

Безпечність та якість молока значною мірою залежать від догляду за коровою та її молочною залозою, а також від дотримання правил доїння.

Складовими технології доїння корови є:

- підготовка вимені до доїння, яка включає: підмивання вимені водою(35-40 0С) з метою попередження забруднення молока бактеріями, витирання сухою одноразовою серветкою з легким масажуванням, здоювання перших цівок молока в окрему посудину. Перші цівки молока виключені із загального надою, покращують якість молока, оскільки містять велику кількість мікроорганізмів. Недопустимо здоювати перші цівки на підлогу, бо молоко хворих корів може стати причиною поширення маститів.

- доїння, здійснюючи яке необхідно пам’ятати, що після закінчення молоковіддачі доїльні стакани слід зразу знімати з дійок, оскільки перетримання останніх призводить до порушення кровообігу та при гальмування молоковіддачу, крім того, вплив вакууму є однією з причин захворювання корів на мастит, що призводить до збільшення загальної кількості бактерій в молоці та появи патогенних. Після доїння потрібно проводити дезінфекцію дійок, використовуючи спеціальні дезінфікуючі розчини.

- додоювання.

Зменшенню кількості вмісту соматичних клітин в молоці сприяють недопущення змішування молока від новотільних та стародійних корів із загальним надоєм та контроль за вмістом соматичних клітин за допомогою обладнання (віскозиметр для визначення соматичних клітин СОМАТОС – 2К).

* Запровадження обліку молока отриманого від хворих корів та непридатного для використання, а також його утилізації.

Молоко отримане від хворих корів під час лікування їх антибіотиками та на протязі періоду очікування, а також отримане в певний проміжок часу в передзапусковий та після отельний період не повинно потрапити на переробне підприємство.

* Дотримання санітарного режиму миття і дезінфекції молочного обладнання. Оскільки молочне обладнання є основним джерелом мікробного забруднення молока дуже важливою є санітарна обробка його, яка включає миття водою, чищення та дезінфекція спеціальними засобами, ополіскування чистою водою. Особливо ретельного догляду потребують гумові деталі апаратів, головним чином дійкова гума.

Дотримання 12 «золотих» правил доїння корів є запорукою отримання якісного молока:

1. Регулярна перевірка вимені корів.

2. Дотримання порядку доїння.

3. Обов’язкова перевірка перших цівок молока при кожному доїнні.

4. Ретельне миття дійок.

5. Перевірка рівня вакууму в системі.

6. Під єднання доїльних стаканів відразу після обробки вимені.

7. Не допускати передоювання корів.

8. Проведення машинного додоювання.

9. Негайна дезінфекція дійок після доїння.

10. Миття доїльної установки відразу після доїння.

11. Якнайшвидше охолодження видоєного молока попереджає розмноження в ньому бактерій.

12. Регулярне обслуговування доїльної установки.

* Здорове поголів’я, підтверджене регулярними ветеринарними дослідженнями. Оскільки за діючими стандартами і нашими і Європейського Співтовариства не допускається надходження молока на переробні підприємства з господарств неблагополучних за інфекційними захворюваннями, дуже важливим є збереження здоров’я поголів’я, шляхом регулярних профілактичних ветеринарних обробок та своєчасно та ефективно проведеним лікуванням хворих тварин.

З найбільш збиткових ветеринарних проблем у сучасних господарствах є захворювання на мастити. Адже субклінічний мастит супроводжується збільшенням у молоці кількості соматичних клітин.

Сухостійний період є ідеальним часом для ліквідації патогенної мікрофлори, яка присутня в молочній залозі, без великих втрат, типових для лактуючих корів. Крім того, що лікування сухостійних корів відіграє важливу роль у ліквідації існуючих захворювань вимені, ще більш важливо, що таке лікування є профілактикою нових випадків виникнення маститу після отелення.

При хронічному маститі, запальний процес перебігає непомітно. Проте, інфікування вимені продовжується достатньо довго. Не вилікувана інфекція може викликати не тільки симптоми запалення але і повторний ріст кількості соматичних клітин.

* Обов’язкова ідентифікація усіх тварин. Господарствам, які бажають постачати свою сировину на переробні підприємства, включені до переліку суб’єктів, що мають право експортувати свою продукцію до ЄС, насамперед, слід навести лад з ідентифікацією всього поголів’я, тварини повинні мати ідентифікаційні номери, кількість тварин за документами реєстрації тварин у господарстві повинна співпадати з відомостями Єдиного державного реєстру тварин.

Для того, щоб відповідати вищевикладеним вимогам та успішно пройти аудит інспекторів ЄС сільськогосподарським підприємствам необхідно впроваджувати сучасні технології, які дають можливість отримання молока, що відповідає вимогам Європейського Союзу.

Тому з 2005 року в області було взято курс на інтенсивний шлях розвитку, а саме: будівництво і реконструкція комплексів, зміна системи годівлі та технології утримання. На Чернігівщині наразі працює 42 доїльні зали, тоді як у 2005 році їх було лише 5, у них доїться 12,2 тис. корів або 25% та виробляється понад 30% молока, яке відповідає вимогам ЄС.

Проте, висновок з усього вище сказаного напрошується зовсім не позитивний. Стандарти якості молока країн ЄС значно вищі ніж в Україні. Молоко, яке за нашими стандартами відноситься до І і ІІ ґатунку стандартом ЄС визначається, як не придатне для використання, а такого молока ми виробляємо до 70%. Лише молоко екстра та вищого ґатунку задовольняють вимоги європейських стандартів.

Яка ситуація на сьогодні з конкурентоспроможністю молока виробленого в особистих підсобних господарствах населення? Чи можна його відносити до високої класності?

Корова для більшості сільських сімей, насамперед, - основне джерело надходження молочної продукції, а також джерело додаткового прибутку від реалізації молока молокопереробним підприємствам чи на місцевому ринку. Однак на сьогодні утримання корови в домогосподарстві є досить важкою та затратною справою. Вкрай проблемним залишається і питання якості молока, отриманого в особистих підсобних господарствах, наразі якість сировини від населення не витримує критики, нерідко молоко прокисле, забруднене або і розведене.

Існує така думка, що домашнє молоко – найкращої якості.

Під час здавання молока молокопереробним підприємствам важливими є показники масової частки жиру (базисна норма - 3,4%) та масової частки білка (базисна норма - 3%), які безпосередньо впливають на формування рівня ціни за здане молоко власником особистого підсобного господарства. Тому для цього таке молоко за стандартом проходить низку лабораторних досліджень.

На жаль, якість молока від господарств населення кардинально погіршується за показником бактеріального обсіменіння, на який впливають: низький санітарно-гігієнічний стан утримання корови, практично повна відсутність засобів гігієни вимені, тривалий термін зберігання молока за неможливості його швидкого охолодження, випадки здавання молока від хворих тварин тощо.

Молоко, що виробляють господарства населення, відіграє дуже важливу роль, забезпечуючи майже половину сировини для молокопереробних підприємств.

За нинішніх ринкових умов існує підґрунтя для того, щоб особисті селянські господарства виробляли молоко, зокрема для особистого споживання. Теоретично особисті селянські господарства виявились також здатними заготовляти якісне молоко, щоб постачати його на молокопереробні заводи. Однак реалізація цього на практиці можлива лише за умови, що господарство перестане бути господарством і перетвориться на системний фермерський бізнес із досить численним стадом корів, відповідними умовами для його утримання, годівлі та доїння, а також за дотримання ветеринарних та санітарних норм, зокрема й щодо охолодження та зберігання молока.

А що ж потрібно робити селянину, аби втриматися «наплаву»?

Найбільш реальний шлях для господарств населення – об’єднання в кооперативи. Це дозволить більш прозоро працювати з переробниками молока.Тоді молокопереробні підприємства зможуть краще контролювати час доїння і збір молока, а люди – дешевше спільно купувати обладнання для охолодження молока, апарати для доїння, легше дотримуватися стандартів догляду за тваринами, а отже, менше шансів, що молоко буде неякісне.

Назад