Назад Фермери Чернігівщини про перспективи розвитку фермерського руху в Україні З метою налагодження дієвої співпраці органів влади та сільгоспвиробників області Департаментом агропромислового розвитку облдержадміністрації під час проведення зборів голів фермерських господарств було запропоновано їх учасникам відповісти на запитання, які стосуються діяльності та перспектив розвитку фермерського руху. В опитуванні взяли участь 40 респондентів з усіх районів області.
В ході анкетування встановлено, що фермерством займаються переважно особи, які мають вищу (65%) та професійно-технічну освіту (30%). Такий високий відсоток фермерів з вищою освітою свідчить про те, що вони мають значний потенціал для розвитку фермерського руху, здатність до освоєння нових знань.
Не зважаючи на достатньо високу кваліфікацію, фермери області готові навчатися з питань розвитку фермерського руху в Україні та інших країнах (75%), застосування новітніх технологій (40%), з економічних, юридичних, бухгалтерських питань (30%).
Усі фермери готові брати участь у виїзних заходах по обміну досвідом, при чому 60% - на будь-яких умовах (з оплатою чи безоплатно).
Враховуючи власний досвід, респонденти досить оптимістично ставляться до розвитку фермерства, зокрема 60% вважають що перспективи розвитку добрі, але умови в Україні не створені. 35% опитаних зазначили, що в нашій державі для цього перспектив немає.
Найбільш негативно впливають на розвиток фермерських господарств відсутність фінансової підтримки з боку держави (75%) та недосконалість чинного законодавства (55%). Тільки 10% опитаних підкреслили, що негативним чинником для цього є корупція, по 5% - забюрократизованість влади, відсутність стратегії розвитку та недостатність кваліфікованих робітників.
Серед чинників, необхідних для стабільної роботи та розвитку фермерських господарств названі: фінансова підтримка (75%), вдосконалення законодавства (55%) та об’єднання фермерських господарств у кооперативи (45%). Бажаною фінансовою підтримкою для більшості респондентів є кредити банків (50%) та допомога з бюджету (25%). При цьому роль органів державної влади чи місцевих органів влади вони вбачають у відшкодуванні банківських відсотків (65%) та у частковому відшкодуванні вартості сільськогосподарської техніки (50%).
Виробники надають перевагу реалізації своєї продукції на оптових ринках (40%), через торгівельні мережі та власним можливостям реалізації (по 30%). Вартий уваги той факт, що тільки 5% фермерів вважають, що краще здавати продукцію на переробку або трейдеру, 15% - посередникам.
І головне те, що фермери чекають допомоги від владних структур. Зокрема 70% опитаних наголошують на необхідності розробки програм розвитку та фінансової підтримки агробізнесу та отриманні інформації про ринки збуту продукції (35%). Надання юридичних консультацій потребує 20%.
Висновок: фермери хочуть і вміють працювати, вони готові навчатися і більше виробляти сільськогосподарської продукції. Бажають працювати самостійно, сплачувати «тіло» банківських кредитів і адекватні податки до бюджетів. Але держава та місцеві органи влади повинні не тільки розробляти програми підтримки малого аграрного бізнесу, а й знаходити кошти для часткової фінансової підтримки по найбільш вартісних напрямках.
Водночас, насторожує те, що респонденти не хочуть займатися переробкою сільгосппродукції і створювати додаткову вартість, надаючи перевагу оптовому збуту. У такому разі виробнику не потрібно перейматися зберіганням сільгосппродукції, так як у них відсутні відповідні для цього умови – сховища із «клімат-контролем».
Більшість опитаних вважає чинне законодавство України таким, що не сприяє розвитку малого аграрного бізнесу. Значна кількість фермерів (35%) не вірять у можливості України покращити умови розвитку для аграрного бізнесу.
Назад |