Назад ДОПОКИ БУДЕ ХЛІБ І ПІСНЯ НЕ ПЕРЕВЕДЕТЬСЯ ХЛІБОРОБСЬКИЙ РІД За вікном пізня осінь, що цьогоріч більше нагадує зиму. А в холі обласного філармонійного центру фестивалів і концертних програм збирається люд. Сьогодні тут святкують своє професійне свято працівники сільського господарства. Свято хлібороба, як і професія хлібороба, споконвічне і воно започатковано не указом Президента, чи постановою Уряду, як більшість інших професійних свят – воно породжено самим життям народу, його любов’ю до землі, шаною до сільськогосподарської праці.
В залі на видному місці лежить пахучий, із золотавою скоринкою коровай. Це від вогню позолота на ньому. Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. А зерно в золотому колоску на стеблині золоченій гойдалося, срібною росою вмивалося. Золоте проміння сонячне в себе увібрало. Від сонця позолота в хліба. Та чи тільки від нього?
Золоті роботящі руки зерно у ріллю посіяли, урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи та хліб спекли. Роботящі руки його на вишивану скатертину поклали.
Саме такі руки заслуговують на подяку і повагу від кожного з нас. І не тільки руки, що плекають золоте колосся, а ті, що доглядають худобу, дбають про техніку, оперують цифрами…
Віддати належну шану таким працьовитим, самовідданим трудівникам сіл завітали керманичі області – голова обласної адміністрації Валерій Куліч та заступник голови обласної ради Арсен Дідур. Кожен з них не зі слів знайомий з сільським господарством, тому прекрасно розумів вклад кожного в загальний Чернігівський коровай.
Вони щиро вітали присутніх зі святом, бажали міцного здоров’я, добробуту, миру, оптимізму та залишатися надійною опорою продовольчої безпеки регіону. А також вручили пам’ятні відзнаки кращим із кращих.
Після урочистостей, на гостей святкування чекала цікава музична програма. Українська пісня навіяла гордість за працьовитих людей та додала впевненості в завтрашньому дні. Бо допоки буде хліб і пісня не переведеться український хліборобський рік.
От і відзвучали останні акорди музичного вітання, і винуватці свята подекуди здивовані, подекуди розчулені залишають святкову залу, а вже завтра на світанку вони будуть поспішати на свою звичну щоденну роботу.
А духмяний коровай, роботящими руками подарований, лежить ясний, як сонечко, і ніби промовляє: «Любіть мене, шануйте, їжте та здоровими будьте!»
Назад |