Назад БЕЗБАР’ЄРНІСТЬ ЧЕРЕЗ ТУРБОТУ: ДОПОМОГА ДЕЗОРІЄНТОВАНІЙ ЛЮДИНІ Дезорієнтація – це психоневрологічний розлад, і надати кваліфіковану допомогу людині, яка перебуває у такому стані, можуть лише лікарі-психіатри або психологи. Водночас до прибуття фахівців можливо забезпечити первинну психологічну підтримку та сприяти пошуку близьких.
Ознаки: людина/дитина блукає на вулиці або у великому приміщенні (вокзал, маркет, лікарня тощо), виглядає розгубленою, просить про допомогу або навпаки – перебуває у ступорі, німіє, має сплутану свідомість, виглядає безпомічною.
Причиною шокового стану може стати те, що людина перебувала в зоні активних бойових дій, побачила вибухи, обстріли, загибель людей або отримала таку інформацію щодо своїх близьких. Як діяти?
1. Встановити контакт. Насамперед слід переконатися, що людина реагує на присутність, бачить і чує співрозмовника. Для цього необхідно залучити людину до взаємодії. Сказати, наприклад: «Кивніть, якщо мене чуєте», «Мене звати (назвати своє ім’я). Як звуть вас?». До дитини: «Як звати твою маму, тата, сестричку, брата?», «Я зараз стискаю твою руку, стисни у відповідь мою».
2. Надати підтримку. Важливо дати зрозуміти, що людина не залишилася сама і допомога поруч. Доцільно використовувати короткі фрази на кшталт: «Я тут», «Я поруч», «Ми разом» тощо.
3. Переключити увагу та активувати раціональне мислення. Рекомендується звернутися до людини по імені та поставити прості запитання: який сьогодні день, число чи місяць, що сталося, чи є поблизу рідні, яка адреса проживання, чи має вона телефон.
4. Допомогти відновити зв’язок із реальністю. Для зменшення дезорієнтації та розгубленості необхідно спокійно пояснювати реальний стан справ і подальші дії. Наприклад, «Нам треба закінчити справу (вказати яку саме)». Якщо вибух пролунав неподалік, спокійно скажіть: «Поруч вибухнув снаряд», «Зараз нам треба встати і йти в укриття».
5. Сприяти поверненню здатності самостійно дбати про себе (для дорослих). Не варто виконувати за людину те, що вона може зробити самостійно. Необхідно використовувати замість прохань наказовий спосіб. Доцільно давати спокійні чіткі інструкції: «Налийте собі води та випийте», «Візьміть дитину за руку», «Застебніть куртку».
6. Звернутися по допомогу за потреби. Якщо самостійно знайти близьких людини не вдалося або потрібна медична допомога, необхідно повідомити поліцію за номером 102 (людина може перебувати в розшуку) або викликати швидку медичну допомогу за номером 103. Також корисною може бути допомога волонтерів чи працівників вокзалу, лікарні або торговельного закладу.
7. Поширити інформацію. За можливості варто використовувати месенджери для поширення інформації, фотографій або відео дезорієнтованої людини з метою якнайшвидшого пошуку її близьких.
Джерело: Довідник безбар’єрності
Назад |